Суспільні відносини об’єктивно обумовлені, пов’язують людини з соціальною групою. Рівень взаємодії між людьми в групі формує міжособистісні відносини. Емоційне ставлення людини до самої себе формує внутрішньоособистісні відносини.
Вплив релігії, як беззаперечного джерела морального авторитету зменшується. Виникають світські ідеології, різні люди приходять до різних, іноді взаємовиключаючих, цінностей і вірувань. Значною мірою це відбувається під впливом науки як нова важлива соціальна інституція, оскільки технологічні нововведення залежать від розширення та вдосконалення наукових знань.
— поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;
Керувальний вплив на керований апарат: включає цілі покладення та цілі досягнення. Соціальні цілі покладення – соціальне проектування, планування, регуляція.
Різновид горизонтальної – географічна мобільність (переїзд). Якщо до зміни місця додається зміна статусу, виходить міграція.
Тому від науки філософію в розумінні С. відрізняє орієнтація не на суспільне саме по собі; але водночас і не на виокремлення індивідного, а на з'ясування їх єдності, своєрідності всіх наріжних форм, рівнів і аспектів взаємовпливу та взаємоперетворення індивідного й соціального, розв'язання суспільних і особистісних (у їх взаємозалежності) проблем сенсу життя, вироблення орієнтирів екзистенційного характеру і виявлення таких умов вільної самоідентифікації та самореалізації людини, за яких зберігається і вдосконалюється С. як продукт взаємодії людей, система соціальних зв'язків, що утворює, підвалину й середовище власне людської життєдіяльності.
— укладення шлюбів між представниками даного об’єднання (суспільства);
Лексії – соціальні потреби, що породжують процес інституціоналізації:
Основна категорія соціології – це спільнота. Позаяк в спільності наявні усі відносини, властиві і індивіду, і суспільству. Соціальна спільнота – це не проста сума індивідів і не будь-яка група людей, а більш чи менш усталене соціальне утворення, суб’єкти якого об’єднані спільним інтересом і знаходяться у взаємодії між собою.
Як цілісність С. є предметом не лише соціальної філософії, а й історії та соціології. Проте, на відміну від історії, що розглядає С. переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка зосереджує увагу на синхронічному зрізі, філософія Суспільство визначає поєднання цих зрізів при вивченні С. як цілого. Крім того, історія, соціологія та інші суспільні науки прагнуть пізнати С. як протиставлений суб'єктові об'єкт, фрагмент об'єктивної дійсності, елімінувавши суб'єктивні чинники, тоді як соціальна філософія вивчає світ С. крізь призму його зв'язку й взаємовідносин з людиною — як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження.
Коли говориться, що суспільство є самовідтворюваним об'єднанням, мається на увазі та обставина, що воно поповнюється, головним чином, за рахунок народження дітей, й відтворює свою будову діяльністю власних членів.
Висновок:існують як основні, так і другорядні інститути (принцип матриць).
Це: рибальські, морські і пастуші (прості і розвинуті) (останні мають коней або верблюдів як засіб транспорту).
Спеціалізовані канали – опитування населення, що здійснюється з використанням соціологічних методів збору інформації. Дають змогу отримувати більш надійну та репрезентативну інформацію, а також аналізувати зміни громадської думки у динаміці шляхом повторних опитувань.